Суб’юнктив: të + дієслово
Замість інфінітива албанська мова використовує të і дієслово в потрібній особі — це суб’юнктив: Dua të blej bukë — «Я хочу купити хліба» (дослівно «хочу, щоб я купив»). Форми — ті самі, що й після do të в майбутньому часі.
Форми
Від теперішнього часу відрізняються лише форми «ти» і «він». Їх утворюють від форми «я»: dal — të dalësh, të dalë (а не від del). У «ви» — основа теперішнього часу: të dilni. Свої форми — у jam, kam, dua і them: të jem, të jesh, të jetë; të kem, të kesh, të ketë; të duash, të dojë; të thuash, të thotë.
| особа | punoj | dal |
|---|---|---|
| unë | të punoj | të dal |
| ti | të punosh | të dalësh |
| ai, ajo | të punojë | të dalë |
| ne | të punojmë | të dalim |
| ju | të punoni | të dilni |
| ata, ato | të punojnë | të dalin |
Після яких слів
Після dua «хочу», mund «можу», duhet «треба» (тема «Хочу, можу, треба»), а також після filloj «починаю», vazhdoj «продовжую»: Po filloj të kuptoj — «Я починаю розуміти», Vazhdojmë të punojmë — «Ми продовжуємо працювати». І після оцінних виразів: Është mirë të pushosh — «Тобі добре було б відпочити», Është e vështirë të gjesh punë — «Важко знайти роботу».
Щоб, перш ніж
Që të — «щоб»: Erdha që të të ndihmoj — «Я прийшов, щоб тобі допомогти». Para se të — «перш ніж»: Para se të dalësh, mbyll dritaren — «Перш ніж вийти, зачини вікно».
Спонукання і питання
Le të — «давай(те)»: Le të shkojmë! — «Ходімо!». Të на початку питання — «мені …?»: Të hap dritaren? — «Відчинити вікно?», Ç'të bëj? — «Що мені робити?».
У минулому часі
Якщо головне дієслово в минулому часі, після të зазвичай теж ставлять минулий час (імперфект): Dua të lexoj → Doja të lexoja — «Я хотів почитати». В українській інфінітив не змінюється, а в албанській дієслово після të змінюється.